Едмунд Гуссерль походив з єврейської сім'ї. У 1876 році поступив у Лейпцігський університет, де почав вивчати астрономію, математику, фізику і філософію, в 1878 році перейшов в Берлінський університет, де продовжив вивчати математику в Л. Кронекера и К. Вейерштраса, а також філософію у Ф. Паульсена. У 1881 році вивчає математику у Відні. 8 жовтня 1882 року захистив у Віденському університеті у Лео Кенігсбергера дисертацію «До теорії варіаційного числення» і почав займатися філософією у Франца Брентано. У 1886 р. Гуссерль разом з нареченою приймають протестантське віросповідання, в 1887 р. оформляють шлюб, після чого Гуссерль влаштовується викладати в університеті в Галлі.

Жан-Поль Сартр - французький філософ, представник атеїстичного екзистенціалізму (у 1952-1954 роках Сартр займав близькі до марксизму позиції), письменник, драматург і есеїст. Сартр був, окрім іншого, громадським діячем, учасником революції у Франції 1968 р. (можна навіть сказати, її символом: бунтуючі студенти, захопивши Сорбонну, впустили всередину одного лише Сартра), в післявоєнні роки - багаточисельних демократичних рухів і організацій. Протягом життя його політичні позиції досить сильно коливались. Разом з Симоною де Бовуар і Морісом Мерло-Понті він заснував журнал «Нові часи» («Les Temps modernes»). Виступав як прихильник миру на Віденському конгресі народів в захист миру в 1952 році, в 1953 році був вибраний членом Всесвітньої ради миру.

Спіноза народився 24 листопада 1632 в Амстердамі, в сім'ї купця, що належав до єврейської общини. У 1654, після смерті батька, очолив родинну справу. Великий вплив на Спінозу зробив його наставник по латинській мові Ван ден Енден, що був послідовником Ваніні. У 1656 керівниками єврейської общини Амстердама за вільнодумність Спіноза був підданий "великому відлученню" (херем). Рятуючись від переслідувань, жив в селі, заробляючи кошти для існування шліфовкою лінз. Пізніше переїхав в передмістя Гааги - у Рейнсбург. В процесі боротьби проти олігархічного керівництва єврейської общини Спіноза став противником іудаїзму. Був прибічником республіканського правління і противником монархії. Помер Спіноза 21 лютого 1677 в Гаазі.

Фрідріх Ніцше — німецький філософ, представник ірраціоналізму. Він піддав різкій критиці релігію, культуру і мораль свого часу і розробив власну етичну теорію. Ніцше був швидше літературним, ніж академічним філософом, і його праці носять афористичний характер. Філософія Ніцше зробила великий вплив на формування екзистенціалізму і постмодернізму, і також стала вельми популярна в літературних і артистичних кругах. Інтерпретація його праць досить скрутна і досі викликає багато суперечок.

Іммануїл Кант - видатний німецький філософ, все життя що прожив в Кенінгсберзі (сучасний Калінінград). Канту вдалося уникнути крайнощів попередніх напрямів філософської думки; його складніша філософська теорія з'єднала в собі елементи як раціоналізму, так і емпіризму. Найбільш відома робота філософа "Критика практичного розуму" містить точне формулювання його етичних поглядів.

Арістотель був першим ученим, що створив всебічну систему філософії, що охопила усі сфери людського розвитку - соціологію, філософію, політику, логіку, фізику. Його погляди на онтологію мали серйозний вплив на наступний розвиток людської думки. Метафізичне вчення Арістотеля було прийняте Томою Аквінським і розвинене схоластичним методом.

Твори великого грецького філософа Платона ідеї якого зробили величезний вплив на світосприйняття багатьох народів Заходу і Сходу, є шедеврами античної думки і займають важливе місце в скарбниці світової літератури. Серцевина філософії Платона - вчення про ідеї. Як тіні відносяться до реальних істот, що їх відкидають, так уся область чуттєво сприйманого в цілому відноситься до речей які сприймаються розумом: ідея настільки ж реальніша і живіша за видиму річ, наскільки річ живіша за свою тінь.

Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод…» (1637), «Начала філософії» (1644). Крім того він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень, висловив закон збереження руху, дав поняття імпульсу сили. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихрі Декарта). Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта).